Напрямки роботи логопедичного кабінету ДНЗ« Чебурашка»

Головним завданням діяльності вчителя-логопеда є планування і здійснення навчально-корекційної роботи з вихованцями які мають недоліки мовленнєвого розвитку.

Під час виховання дітей вчитель-логопед та вихователі розв’язують завдання, що визначені БП «Я у Світі», програмою розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» у напрямках розумового, фізичного та естетичного розвитку дітей. Але основним завданням є корекція мовного розладу та розвиток аспектів мовлення.

Основні структурні компоненти професійної діяльності вчителя-логопеда

1. Діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення).
2. Складнання індивідуальних корекційно-компенсаторних планів роботи з кожною дитиною
3. Визначення доцільних форм взаємодії з дтитиною, видів корекційно-розвивальної роботи.
4. Корекційна робота з виправлення порушень усного та писемного мовлення.
5. Надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родини до активної практичної співпраці.
6. Співпраця із практичним психологом, вихователем щодо корегування педагогічного , корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення.
7. Аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітів.
8. Участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта.
9. Пропаганда логопедичних знань, взаємодія з громадськістю.

Зміст корекційно-розвиваючої роботи вчителя-логопеда

• виробляє і вправляє рухи артикуляційних органів;
• готовить артикуляційний уклад до постановки звуків;
• визначає послідовність постановки звуків від характеру мовленнєвих порушень;
• працює над розвитком правильного мовного дихання дітей;
• відбиває артикуляційний уклад певного звука, використовуючи відпрацьовані раніше рухи органів мовлення;
• ставить звук (різними прийомами та методами);
• закріплює поставлений звук у складах;
• автоматизує поставлені звуки у словах, фразах, реченнях, словосполученнях, зв’язній мові;
• проводить диференціацію звуків;
• відпрацьовує граматичні форми.

Форми роботи 

1. Фронтальні логопедичні заняття.
2. Підгрупові логопедичні заняття.
3. Індивідуальні логопедичні заняття.

Успішність розумового виховання дітей залежить від кола інтересів батьків, їхнього світогляду, від характеру спілкування з дитиною. Батькам дітей із мовними порушеннями слід пояснювати, що участь родини у корекційних заходах вважається одним із факторів ефективної розвиваючої роботи.

Форми взаємодії з батьками

1. Батьківські збори. Проводяться у вересні, січні, травні. На зборах вчитель-логопед знайомить батьків з нормативними документами, програмами, з досягненнями дітей та труднощами у корекційному процесі.
2. Індивідуальні консультації вчителя-логопеда. В ході яких батькам надаються індивідуальні поради щодо поліпшення мови або розвитку пізнавальних (психічних) процесів дитини.
3. Оформлення тематичних папок «Батькам майбутніх першокласників. Поради логопеда» в інформаційному осередку логопедичного кабінету та груп старшого дошкільного віку які складаються з різноманітних професійних консультацій, порад, рекомендацій з матеріалів для практичного використання вдома та під час занять з дітьми.
4. Анкетування батьків дозволяє уточнити стан їх зацікавленості у розвитку дитини, визначити їх потреби, з’ясувати чи задоволені вони корекційним процесом.
5. «Домашні логопедичні зошити», які складені для індивідуальної роботи з дітьми. Вони допомагають батькам закріпити набуті дитиною мовні навички та вміння. А логопеду здійснити аналіз розвитку кожної дитини і налагодити тісний взаємозв’язок між учасниками корекційного процесу.

Організаційно-методична робота:

• обстеження усного мовлення вихованців ДНЗ ;
• комплектування підгруп для логопедичних занять згідно мовних порушень;
• оформлення необхідної документації логопедичного кабінету;
• співпраця логопеда з вихователями груп;

Основні завдання логопедичної служби :

• усунення різних порушень усного і писемного мовлення;
• запобігання різним відхиленням мовленнєвого розвитку вихованців;
• пропаганда логопедичних знань серед педагогів та батьків;
• розробка методичних рекомендацій, консультації для педагогів та батьків, щодо попередження та подолання вад мовлення у дітей;
• самоосвіта;
• оснащеність логопедичного кабінету;

Принципи моєї роботи:

• комфортні умови , за яких кожна дитина відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність;
• самостійність мотивації навчально-корекційної діяльності дитиною-логопатом.

В закладі відповідно до санітарно-гігієнічних вимог обладнано логопедичний кабінет, в якому розміщено в достатній кількості методичний матеріал та обладнання, необхідні для успішної роботи вчителя-логопеда з дітьми (логопедичні зонди, шпателі, спирт, вата, настільне дзеркало, дошка, настільні ігри, предметні та сюжетні картинки, навчально-розвивальні посібники та дитячі іграшки, папки з інформаційними матеріалами, методична та педагогічна література, таблиці тощо). В достатній кількості кабінет забезпечено меблями з урахуванням віку дітей.

Документація вчителя-логопеда відповідає «Інструкції про ділову документацію у дошкільних закладах», затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 30 січня 1998 року № 32, включає

· перспективний план корекційно-відновлюваної роботи логопедичного кабінету;

· книгу обліку дітей із зазначенням діагнозу;

· картки мовленнєвого розвитку на кожну дитину;

· індивідуальні картки стану здоров’я і розвитку дитини;

· плани індивідуальної роботи та занять у підгрупах;

· книгу аналізу результативності індивідуальної корекційно-відновлювальної роботи з дітьми;

· книгу взаємозв’язку між вчителем-логопедом і вихователями групи;

· журнал щоденного відвідування дітей;

· журнал обліку ( руху ) дітей;

· індивідуальні зошити дітей ;

· графік роботи вчителя-логопеда, затверджений адміністрацією ( І зміна роботи – з 9.00 до 13.00 – 3 рази на тиждень; ІІ зміна роботи – з 13.00 до 17.00 – 2 рази на тиждень);

· звіти вчителя-логопеда за результатами корекційної роботи (два рази на рік).

Вікові характеристики мовленнєвого розвитку

Перший рік життя

1-2 міс. Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”. З 3-4 міс. повертається на голос дорослго. З 3-6 міс. з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків. Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка. В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні. В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віз’являються перші слова.

Другий рік життя

Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

Третій рік життя

Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

Четвертий рік життя

Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

П’ятий рік життя

Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”).

Шостий рік життя

До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.